Для чого він нам і яке має відношення до Збаражчини..? Історія наступна..! Отець Михайло, як настоятель мурованої Свято-Михайлівської церкви в Дубівцях пробув тут не повний рік і вирішив змінити місце служіння Господеві, хоча за цей невеличкий період зробив для села дуууже багато. Листи парафіян до «Всесвітлійшого Гр.-Кат митрополичого Ординаріяту у Львові» (тільки не зрозуміло чому «через Світлий Деканат в Клебанівці»?), а саме вони є тою епістолярною спадщиною, яка виводить нас на новий рівень дослідження реґіону, перераховують всі заслуги. «В 1934 р. зараз по приїзді нашого отця до села відновлено церкву за котру ніхто не дбав через 28 років (тут — з часу спорудження в 1906 р.) та за той час призбиралосфя чимало бруду і порохів. Рівночасно зачалась будова пробоства. Дуже тяжко ішла будова, але якось при запопадливості священника докінчено хату і вибудувалися муровані стайні 15 метрів довгі. В 1935 р. до церкви за сприянням отця справилося до церкви два фелони, дарохранительницю, бурсу, проповідницю і багацько дрібних річей. В тім самі часі вибудувалося дуже гарний дім Імени Їх Екселенції Андрея Шептицького в котрім мают приміщення вже другий рік місцева кооператива і читальня Просвіти. Дім сей є окрасою села, як також заборолом перед безбожництвом. Через 5 років ми хотіли будувати читальню, а нам не позволяли, а за сприянням нашого отця і Виділу Читальні Просвіти, то ми поставили той дім ЗА ОДИН МІСЯЦЬ (виділення прописом - мої). Всечесний Отець СВОЇМ КОШТОМ засадив сад понад 150 штук ОВОЧЕВИХ ДЕРЕВ і обсадив мОрґовий город живим плотом. Крім того, що ДОЇЖДЖАЮЧИ ДО ТРЬОХ СУСІДНІХ СІЛ ДОБРИВІД, НОВИК І ЧУМАЛЬ НА РЕЛІГІЮ І НА ВІДПРАВУ, то ще в нашім селі уряджував реколекції у Великих постах, котрі були для нас поживою і приготуванням до паскальної сповіди. А що до відпрваи, то й нема що казати — і Ютреня і Служба Божа і вечірня, а в маю Маївки і щодня казаня. В 1936 р. наш священник, збираючи дрібненькі датки що неділі (тут, напевно - «на тацу») і свята побудував довкола церкви дуже гарний мур з желізними брамами...» і таке інше.
Виходить, що в середині 30-х о. М. Решетуха правив і в Добриводах, і в Новиках, і в Чумалях..! А як же о. Онуфрій Чубатий, на могилі якого ми були в цю неділю.?! Роз’яснення — в резолюції до листа отця-декана о. Теофіла Копистинського: «о. М. Решетуха є рівночасно доїжджаючим сотрудником в Доброводах, де о. парох СТАРИЙ-НЕМІЧНИЙ і не в силі обслужити своїх парохіян». І, дійсно, о. Онуфрію Чубатому на той час було вже 72 роки — вік досить поважний для ХІХ-ХХ ст. Отця Решетуху, очевидно, з Дубівців не відпустили, бо він тут зазначений ще до 1939 р. Перед «другими совітами» виїхав до Німеччини, а тоді перебрався до Канади. Похований в дуууже українському двотисячному містечку під назвою Канора у штаті Сасскачеван.
П.С. Підписи під листами публікую повністю, то хтось може і знайде своїх родичів.?! Каплунів і Уніятів я вже знайшов..!
Немає коментарів:
Дописати коментар