“Старим кордоном”. Доброводи.

  Після “географічного апогелію” в с. М. Березовиця туристичний маршрут, ніби, повертає назад - до вихідної точки (м. Збаража) і першим пунктом на звороті є с. Доброводи, або, як ми звикли казати, - ДобрИводи. З історією цього села все набагато простіше, ніж з багатьма іншими, хоча і тут є ще багато “білих плям”. Зазвичай починаємо з першої писемної (в даному випадку — документальної) згадки про село, але в даному випадку “відмотаємо” трохи раніше..! Нема потреби влізати в палеоліт, епоху бронзи чи раннє залізо (стоянки Добриводи ІІІ, ІV і ІІ; В. Ільчишин, 2009, 2013, 2007), бо зародження осілості, напевно, розпочалося з поселення черняхівської культури в ІІ-V ст. (на північних околицях села; Б. Строцень, 1998). Вперше топонім згадано в Акті поділу між князями Збаразькими від 9 липня 1463 р., де село “Добрая-вода” перепало кн. Семену Несвізькому/Збаразькому (після смерті — Колоденському). В 1583 р. київський воєвода і волинський маршалок Константин князь Острозький платив подимне за 6 димів і 9 огородників з села під назвою, до якої ми найбільше звикли — “Dobrywody”. Скоріш за все, що ці Добриводи, як і центр волості — м. Колоден були у 1589 р. до “грунту от поганьства татар спльониє і спустошониє”, бо протягом цілого ХVII ст. згадок про них у джерелах ми не виявили (навіть в “Поборовому реєстрі” 1629 р. їх немає). Очевидно, поселення відродилося наприкінці ХVII ст., оскільки, в 1708 р. тут вже існує дерев’яна церква “С[вѩ]то[и] М[у]ч[е]н[ици] Пара[скевїи]”, Генаральну візитацію до якої у 1732/33 рр. здійснив о. Сильвестр Мальский, а 29 березня 1759 р. - о. Антоній Онуфрієвич.

Йосифінський кадастр 1778-1783 рр. фіксує в “Добреводах”, утворений дамбою, великий став, перед якою обереговий придорожній хрест (чи “фіґура”), а за нею (дамбою) - водяний млин. Праворуч, на пагорбі — дерев’яна церква, обабіч - дві паралельні вулички меридіонального орієнтування та дві “V”- підбні — перпендикулярно (широтного). “Дорога до Дубівців трохи не зручна у місці переходу через заліснений пагорб; попри це вона має характеристики, як і всі інші (мається на увазі в цьому районі описані вище) дороги, що звідси виходять”, - пишуть в той час підопічні обер-лейтенанта Фрідріха фон Міґа. Ліворуч від дамби — два протофільварки, розвиток яких припав вже на поч. ХІХ ст. і відображений на Францисканському кадастрі 1830 р. На цій же мапі - млин мурований, дамба вже двошлюзова, а перед нею великий ареал кар’єру, що розробляється (парцель № 1599).

На місці старої дерев’яної, згідно фундаційної таблиці, протягом 1790-1794 рр., “за панування Найяснішого ММ. Францішка, за благословінням В. Архипастиря Петра Білянського, за ініціативи дідича Добривід пана Вінцентія Покутинського, за старанням старшого братчика Матвія Шостакевича, Олексія Наконечного, Теодора Юзьви і цілої громади” було, “слава Господу”, споруджено муровану “церкву під титулом св. М. Параскевії. Майстер-муляр Іван Бобіцький. Підмайстер А Козінський”.

Туристам, без сумніву, будуть цікаві “Козацька могила”, Народний дім, палац Бончковських, неоготичний костел (втрачений), церковна дзвіниця 1792 р., погруддя Т. Шевченка, величезний природній яр на південній околиці села і інші пам’ятки культурної спадщини і природи. Але про все це вже у путівнику..!

Руслан Підставка

+7

Усі реакції:

52Володимир Кіцак, Олег Головатюк та ще 50