Фоторепортаж Петра Грушка

 

Дубівці - село в складі Байковецької сільської громади Тернопільського району Тернопільської області.

Село знамените, насамперед,своїми краєзнавцями. Родина Ханасів : Василь, Мирослав, Володимир, а також Іван Каплун та Віктор Уніян - досить відомі історики.

Дубівці також можна назвати футбольним селом. Тут є вельми пристойна команда "Говерла". Назва хоч і символічна, бо до самої вершини з села далеченько, але повністю відповідає прагненню і стремлінню колективу. "Говерла" - перший володар Ліги Тернопільщини!

І далі про історію села, написану тими ж дубівецькими знаменитими дослідниками.

У 1788 р. і 1796 рр. унаслідок неврожаю в селі був голод. 1791 р. згідно з розпорядженням цісарської адміністрації село залишили єврейські сім’ї, котрі переселилися в міста й містечка. 1796 р. власницю села пані Моравську відвідав теребовлянський староста, з нагоди чого було влаштовано велике прийняття.

У 1832 р. в Дубівцях проживало 500 осіб; унаслідок епідемії холери померло багато жителів. 1841 р. в селі діяла парафіяльна школа, від 1857 р. однокласна; перший учитель – Антон Лопатинський, згодом – Лев Зофієвський.

Протягом 1880-х років велика земельна власність належала Євгенові де Ліґне; в селі було 133 будинки, в яких проживали 820 осіб (із них – 592 українці, 157 поляків і 71 єврей); працювали школа, ґуральня і млин. 1890-і рр. обширними земельними масивами володіла Тереза Стойовська з роду Залєцьких; працювали фільварок, ґуральня, млин, 2 корчми, був став.

1902 р. в селі відбувся хліборобський страйк. У 1910 р. в селі проживали 1295 осіб, із них – 1140 українців.

20 серпня 1914 року в Дубівці прибула і переночувала сотня черкесів, які багатьох мешканців пограбували і побили, а також зґвалтували деяких дівчат і жінок. 1915 р. велика земельна власність належала Брайтману.

В УСС і УГА воювали понад 20 осіб, у т. ч. священик Іваницький; загинули Данило Грушовський, Лука Ханас та ін. У 1925 р. в млині Брайтмана працювали 3 особи.

До Другої світової війни у селі діяли філії товариств “Просвіта” (1887 рр.), “Січ”, “Луг”, “Рідна школа”, “Каменярі” та інших, а також Братство тверезості, кооператива “Згода”, драматичний гурток, хор, осередки ОУН, УСРП, УНДО; польські організації.

Відомо, що в 1932 р. працювала 4-класна школа. Упродовж 1934–1939 рр. Дубівці належали до ґміни Ігровиця.

У вересні 1930 р. під час пацифікації польська поліція закрила читальню “Просвіти”. Протягом 1936–1939 років у Дубівцях збудували костел (розібрали 1954–1955).

У березні 1940 р. в селі примусово створено перший колгосп; голова правління Матвій Ільків. При відступі у 1941 р. енкаведисти вбили під час облави членів ОУН Станіслава Думу та Йосипа Каплуна. У тернопільській тюрмі загинув уродженець Дубівців Іван Івахів.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 47 уродженців Дубівців. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – близько 170 осіб, у т. ч.:

священик Мар’ян Кашуба (розстріляний у серпні 1941),

керівник підрайонового кущового відділу Козлівського району Йосип Бойцун.

У власних домівках переховували членів ОУН і вояків УПА Микита Бойцун, Максим Кривенький, Софія Пастух, Текля Цюник.

У серпні 1943 року гітлерівці зігнали населення села на майдан біля церкви, погрожуючи розстріляти кожного десятого, а потім і решту, якщо місцеві жителі не сплатять того дня всіх податків, не здадуть зброю, котру переховують, і не видадуть членів ОУН.

Рятівником Дубівців став сільський староста Микола Мандзій, який зумів переконати нацистів у лояльності мешканців села до нової влади і пообіцяв навести порядок. Ґарантією такої угоди стали два сини старости, котрих німці забрали заручниками.

Місцевого єврея переховував Яким Карпович. На примусові роботи до Німеччини нацисти вивезли понад 100 осіб; розстріляли 38 місцевих євреїв. 9 березня 1944 р. в село увійшов танковий взвод Червоної армії під командою Героя Радянського Союзу Бориса Кошечкіна.

29 грудня 1944 р. в селі відбувся бій військ НКДБ (близько 150 осіб) із відділом УПА; загинуло 9 вояків УПА і 14 більшовиків. 21 лютого 1948 р. відділ УПА спалив приміщення сільської ради.

14 серпня 1948 р. голова райвиконкому Андрій Войтович із гарнізоном МДБ (40 осіб) зігнав селян на збори, під час яких сказав: “Все, що стається на території району (в ніч із 13 на 14 серпня в селі спалили молотарку і пошкодили двигун) роблять це дубівецькі бандити Сеник і Могильський (місцеві підпільники). Я буду писати у Верховну Раду, щоб усе село Дубівці виселили на Сибір”. 11 вересня 1948 р. відбувся бій між повстанцями “Птахом” та “Хитрим” і 5 більшовиками.

1948 р. відновили колгосп. Головами правління колгоспу працювали Андрій Уніят, Василь Івахів, Стефанія Бойцун, Мирослав Олексів та ін. У 1958 р. село електрифіковане на базі ґенератора, в 1962 р. завершена державна електрифікація, 1995 – Дубівці газифіковані.

У Дубівцях народилися:

доктор медичних наук Ігор Висоцький (1950 р. н.),

спортсменка (академічне веслування) Ганна Кара (1959 р. н.),

педагог, господарник Андрій Каплун (1952 р. н),

географ, краєзнавець Іван Каплун (1967 р. н.),

громадський діяч Зенон Мандзій (1921 р. н.),

військовик, сотник УГА Микола Мандзій (1894–1983),

лісівник, науковець Тарас Олексів (1937 р. н.),

господарник Зіновій Пастернак,

член ОУН, окружний референт, субреферент пропаґанди Зіновій Попадич (“Карпо”, “Мат”; 1921–1944, 1991 перепохований у Дубівцях),

архітектор Яким Сеник (1952 р. н.),

історик, краєзнавець, публіцист Віктор Уніят (1977 р. н.),

краєзнавці Ханаси: педагог Василь (1941 р. н.), публіцист і громадський діяч Володимир (1966 р. н.), історик Мирослав (1941 р. н.);

Працює господарник, громадський діяч, меценат Григорій Пінязь, душпастирювали архієпископ УПЦ КП Іов (Василь

Павлишин), греко-католицькі священики, в’язні Григорій Алиськевич і Мар’ян Кашуба.

Працювали:

господарник Йосип Парнета,

господарниця і громадська діячка Стефанія Бойцун,

учителював громадський діяч, музикант Зеновій Грицай.

Перебували:

польські літератори, громадські діячі Маврицій Гославський та Северин Гощинський,

державний діяч, гетьман України Іван Мазепа,

науковець Мілослав Чаркіч,

співачка, народна артистка України Софія Ротару,

громадсько-політичні діячі Бонні Бернстрем, Леонід Кравчук, Анатолій Матвієнко, Іван Плющ, Лесь Танюк,

Ярослав Джоджик,

краєзнавці Богдан Мельничук і Богдан Хаварівський

та інші.

Володимир Ханас видав книгу “Історія села Дубівці. Частина 1” (Тернопіль, 1996).

Джерело

В. Уніят-Карпович, Вас. Ханас , Вол. Ханас // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3.

Петро Грушко

+12

Усі реакції:

109Ви та ще 108