вівторок, 23 лютого 2016 р.

Вчительське подружжя

Майже 110 років трудового вчительського стажу в подружжя Василя Онуфрійовича та Марії Григорівни Ханас. Василь Онуфрійович був директором школи у Дубівцях з 1972 по 2005 роки. Марія Григорівна навчала найменшеньких у цій школі в 1964-2013 рр. Зараз вони на пенсії. Кожних вихідних виглядають дітей та онуків з міста. Тоді їхня оселя наповнюється щасливим гомоном. У цій сім’ї свято бережуть національні традиції. Марія Григорівна лише на великі празники стелить у світлиці стародавній обрус, якому майже сотня літ. Його вишивала мама, коли була ще зовсім юною. Але і донині нитки на домотканому полотні не зблідли, а веселково виграють. На обрус кладе, залежно від свята, сніп пшениці або паску, і завжди – Святе Письмо та “Кобзар” Шевченка.
Василь Онуфрійович багато знає про історію рідного села Дубівці. У його пам’яті чимало розповідей людей, власних розвідок про життя та подвиг дубівчанина, педагога, повстанця Зеновія Попадина, які, надіюсь, з часом потраплять на сторінки “Подільського слова” та розкажуть людям правдиву, повну протиріч українську історію. Вклонилися могилі Зеновія Попадина на Дубівецькому кладовищі. Василь Онуфрійович Ханас, поглядаючи на інші могили, розповів чимало цікавого про тих, хто там спочиває. І мені з цього приводу пригадались слова мудреця: “Під кожною могильною плитою покоїться ціла епоха”. Попросила Василя Онуфрійовича при змозі перекладати знання на папір, адже це безцінні спогади. Це те, що називається краєзнавством.
Марія Григорівна Ханас – неперевершена куховарка. Жінка, як і більшість галицьких ґаздинь, дуже любить гостей. Коли її просять не метушитись, а посидіти за столом, вона відповідає: “А я мушу всім вгодити”. Працьовиті руки пані Марії вишили безліч українських сорочок, рушників, скатертин, подушок. Як дружина, мама, бабуся Марія Ханас любить повторювати, що вишивані речі для рідних мають бути не куповані, а виготовлені власними руками, намолені, благословенні. Тоді це буде річ, яка не має ціни, вона приноситиме лише добро, охорону тим, хто її носить. “Нині стільки журналів з взірцями узорів, тож є простір проявити фантазію. А головне любов до тих, кому буде призначена вишиванка”, – говорить пані Марія.

Немає коментарів:

Дописати коментар